УРЯДОВІ САЙТИ

 

Афоризми

Не люблю женщин, знающих себе цену - у меня нет таких денег!

ХРАМУ В СЕЛІ БУТИ


Загальновідома істина твердить: допоки будуються храми – доти народ живий.
От і у нашому селі, якби не одна людина то місцева громада навряд чи колись  побачила велич прекрасного храму, який виріс у серці нашої рідної Дорогинки.
 
І хоча ще незакінчені поточні роботи, але храм уже сяє ілюмінацією з усіх боків, що придає нашому селу неабиякої харизми.

Не можна утриматися, щоб не сказати декілька теплих слів про настоятеля нашої церкви - отця Миколая, який і взяв на себе відповідальність за будівництво храму.

Як тільки з’явився отець Миколай у нашому селі, він відразу взявся за роботу.
    В спадок від попереднього священика йому залишилась церква, яка знаходиться в приміщенні старої школи. Тож отець Миколай не довго зволікав, закотив рукава та й почав працювати, та вдосконалювати те, що йому дісталося.

     Дещо відремонтував, щось від реставрував, тобто почав наводити порядок біля місця свого служіння. 
І до церкви потягнулося більше односельців,  виросла  кількість молодих людей, які заходили в церкву причаститися.
І спостерігаючи за цим, о. Миколай все частіше став замислюватися про храм у нашому селі. 
А з часом і взагалі не проходило і дня, щоб  наш настоятель не думав про відбудування в нашому селі нового храму, який би став окрасою не тільки нашого села, але й району. В його світлих поглядах було бажання щоб хоч якось компенсувати нашим людям  те, що вони втратили в далекому 1971 році, коли стародавній дерев’яний храм Св. Архистратига Михаїла було перенесено з Дорогинки до Музею народної архітектури та побуту України в Пирогова на околицю Києва.

    Коли ж отець Миколай зрештою отримав дозвіл на будівництво храму, місцеві жителі сприймали це здебільшого, як нездійсненну забаганку, багато хто не вірив, що з цієї затії щось вийде. Та чим далі просувалися будівельні роботи, тим менше скепсису залишалося серед місцевого населення.

    Дивлячись на те, як працює наш священик, на ту завзятість та відданість з якою він йшов до будівництва храму, здавалося, що нема нічого неможливого для цієї людини.
Бачачи отця Миколая весь час у роботі, місцева громада не витримала та почала допомагати хто чим міг.

    От і сьогодні, 12 березня 2016 року, не залишилися байдужими найбільш активні мешканці нашого села. Знову хлопці кинулися на допомогу отцю Миколаю в його святому дійстві.
Ці люди ніколи не залишали нашого настоятеля в скрутні часи, розуміючи на скільки йому важко займатися цією святою, але дуже важкою роботою. 
– Так з Божою ласкою та допомогою добрих людей вигнались стіни, непомітно виросли три куполи, завели електрику, поставили двері, вікна.
  – З Божого благословення все робилося з великою любов’ю, натхненням і вірою, без чого створити церкву Христову просто неможливо, – говорить отець Миколай. – Та без підтримки громади, добрих людей, напевне, в мене б нічого й не вийшло, коли б раніше хто сказав мені, що я буду будувати храм, я б ніколи в це не повірив. Бачите, на що нас Бог сподвигає!

    А  дійсно те, що робить наш священик, незважаючи на неабиякі труднощі та матеріальну скруту, інакше, ніж подвижництвом, і не назвеш...
– Дай, Боже, здоров’я усім тим простим людям, які приходять мені на допомогу, – говорить отець Миколай. – У такі хвилини іноді думаєш: Господи, значить не даремно я живу на цьому світі, якщо люди мені вірять, і не з примусу, а з доброї волі приходять до церкви чимось допомогти їй!


26.05.2016 | Админ | Перег. 350 | Ком. x | Категорія: Життя села